Štúdie a články

Тенденції розвоя русиньской літературы в Словакії по року 1989

Alena Blichová, Ústav rusínskeho jazyka a kultúry Prešovskej univerzity, Prešov, a.blichova@zoznam.sk

Ikonka PDF Príspevok vo formáte PDF na prevzatie

BLICHOVÁ, Alena. The tendencies of the development of Ruthenian literature in Slovakia after 1989. Človek a spoločnosť, 2009, roč. 12, č. 2.

The article deals with Ruthenian beletristic writings after 1989. It briefly describes and classifies basic development tendencies within the sphere of contemporary literature of fiction written in Ruthenian language. Author also focuses on the literature translated into Ruthenian language.

Ruthenian beletristic writings. Rutheninan language. Imaginative literature. Original Ruthenian literature.

Поєм русиньска література є новодобый а взникнув аж по року 1989. До того часу ся тота література называла руська, карпаторуська цї україньска а была писана переважно говорово-бісідным русиньскым языком з елементами языка (руського, або україньского) в завіслости од добы і оръєнтації русиньской інтеліґенції. О русиньскій літературї як такій зачінаме бісідовати аж од 90-ых років 20. стороча, преснїше од кодіфікації русиньского языка в 1995 роцї, од коли іде літературный процес в русиньскых кругах сістематічно і в єднїм напрямі. До русиньской літературы сьме зарядили творчость аторів, пишучіх русиньскым-бісідным языком, кодіфікованым русиньскым языком, но і русиньскых авторів пишучіх русиньскым і іншыма языками.

Основным імпулзом про зачатя і далше розвиваня того літературного процесу были пореволучны културно-сполоченьскы зміны по 1989 роцї і наслїдный взник културных орґанізацій Русинів, котры в своїх періодіках давали простор і на розвиваня белетрії в русиньскім языку.

Перелом 80-90-ых років 20. стороча быв в цїлїй середнїй і выходнїй Европі позначеный великыма сполоченьскыма змінами. Баршанова револуція принесла нову іскру жывота і до русиньскых кругів. О тій добі многы бісідують як о „оброджіню Русинів“ (Хома, 2004, 10). В тых часах ся в кругах русиньской інтеліґенції, зачали робити першы крокы к піднятю русиньской културы, і страченой ідентіты. Взникла перша русиньска орґанізація в Словакії Русиньска оброда. По русиньскы зачав грати Театер Александра Духновіча. Сформовала ся редакція русиньской пресы Русин і Народны новинкы, а тыж русиньскы редакторьскы колектівы радіовысыланя і телевізії. Заложыло ся Здружіня русиньской інтеліґенції Словеньска (ЗІРС). Зродив ся Сполок русиньскых писателів Словеньска, в якім ся здружыли актівны  поеты, писателї, літературознавцї і публіцісты. Вытворило ся Общество Йоана Хрестителя і іншы русиньскы орґанізації. Вшыткы споминаны орґанізації ся окрїм актівного розвиваня културного жывота занимали і выдавательсков роботов, дяковати котрій узрїло світло світа не мало русиньскых книжок, періодік, календарів і іншых цїнных тітулів одборной і красной літературы.

В 1991 рокy зачав выходити двойтыжденник Народны новинкы з літературнов прилогов Поздоровлїня Русинів (од 1995 р.), нескорше ся ку тому припоїла і молодежна прилога Русалка (од р. 2000), де доднесь мають можность публіковати писателї, котры пишуть про дїтей, учітелї русиньского языка, і самы дїтячі авторы і штуденты. Самы Народны новинкы перешли до днешнёго часу не курту дорогу. В 90-ых роках были пробы писати і кіріліков і латініков, но наконець і редакторы і чітателї вырїшыли, же є потрїбне заховати наслїдство отцїв і дїдїв, а так по куртїм часї назад остали вірны кірілскій азбуцї. Далшым културно-сполоченьскым періодіком є часопис Русин, де ся уж од року 1990 можуть реaлізовати не лем Русины із Словакії, но і з цїлого світа. Часопис выдавать Світовый конґрес Русинів.

Публікаціёв, в котрій ся могли проявити найрізнїшы русиньскы авторы старшой і молодшой ґенерації, быв Русиньскый народный календарь, котрый выходив в редакції Народных новинок в роках 2001-2005. Через календарь ся белетрістічна література доставала не лем меджі кругы русиньской інтеліґенції, но і к обычайным чітателям.

Од року 2004 вошло до русиньского културного жывота далше періодікум Infoрусин, котре на самім зачатку служыло як місячне інформачне медіюм Русиньской оброды, но по куртїм часї зачало фунґовати як реґулерный двойтыжденник. Тото періодікум є од початку аж до теперь писане счасти по русиньскы а счасти по словацькы, і кідь русиньскый язык значно переважує.

Од року 2003 зачав выходити Русиньскый літературный алманах, де находиме поезію, прозу, драму русиньскых авторів а в послїднїх роках уж не хыбують ани рецензії і переклады із словацькой і світовой літературы. Сполок русиньскых писателів Словеньска, котрый выдавать Русиньскый літературный алманах, окрім того, од року 2003 каждорочно орґанізує Літературный семінарь, котрый є звекша каждый рік посвяченый іншому давному русиньскому писателёви, такым способом ся розвивать і поступно формує русиньска літературна історія і крітіка. Далшов каждорочнов акціов, корта ся на русиньскій сценї одбывать од 2003 року,  є Літературный конкурз, де собі можуть зрівнати силу слова русиньскы писателї враховано молодых авторів, про котрых є тот конкурз і мотіваціёв про далшу літературну драгу. В конкурзі ся оцїнюють окремы катеґорії: поезія, проза і драма а од того року і літературна публіцістіка. В роках 2003-2005 самы молоды авторы, котры публіковали свої творы в прилозї Народных новинок – Русалка,  орґанізовали свій літературный конкурз, котрый быв під патронатом Сполку русиньской молодежі і редакції Народных новинок. Ту ся оцїнёвали творы молодых авторів в катеґоріях: поезія, проза і публіцістіка. Жаль, тот конкурз собі не вытворив довгу традіцію.

І на полю церьковного жывота ся по Баршановій револуції розгорів актівный русиньскый рух. Найважнїшым дїлом ту были переклады Євангелій і апостолів до русиньского языка. Тоту тяжку перекладательску роботу започав Ф. Крайняк іщі перед роком 1989, но аж в 90-ых роках 20. стороча Євангелія узрїли світло світа. До днешнёго часу были до русиньского языка переложены і далшы літурґічны книгы, котры ся при богослужіню актівно хоснують.

Свою екзістенцію і дїяня обновив часопис чіну св. Василія Великого - Благовістник, котрый быв основаный іщі в 1946 року ґрекокатолицькым єпіскопом Петром Павлом Ґойдічом. В 50-ых роках 20. стороча была екзістенція часопису насилно перервата, но наслїдно зачав зясь выходити од 1968 року в україньскім языку. Од 90-ых років 20. стороча быв тот церьковный часопис писаный чісто по русиньскы і хоць авторы і редакторы хосновали як кіріліку, так і латінскы буквы. Но за посліднї рокы в часописі поступно все вецей прибывав і словацькый язык, а в найновшых чіслах докінце находиме по русиньскы уж лем пару сторінок.

Далшым періодіком в русиньскім културнїм, літературнїм і церьковнїм жывотї є часопис Артос, котрый выходить од року 2005 і є повный духовных публіцістічных статей, літературных і перекладовых творів, но треба підкреслити і сторїнкы Артосу про дїтей і молодеж.

К русиньскым періодічным выданям належыть і Ґрекокатолицькый русиньскый календарь, котрый у нас выходить од 2005 року а є выдаваный так як і часопис Артос Обществом св. Йоана Хрестителя.

О тїм, же русиньска література росне і розвивать ся в напрямі сучасных модерных народных літератур, свідчіть і інтерес о нашу літературу не лем зо стороны русиньского чітателя, но і інтерес зо стороны словацькой маёріты. Выслїдком того є і факт, же Літературный фонд в 2003 року уставовив Ціну і премію Александра Павловіча, котра ся удїлює кажды два рокы од року 2004 за найлїпшы русиньскы белетрістічны творы і переклады. До теперь были Літерарным фондом оцїнены за 2004 рік Василь і Марія Хомовы за книжку: Оброджіня Русинів. Премія А. Павловіча за переклад поезії была удїлена Аленї Блыховій за переклад віршів з ціклу Молитвочкы словацького автора Мілана Руфуса. За рік 2006 Літературный фонд оцїнив дебутовый зборник поезії молодой русиньской авторкы Мірославы Лацовой-Гупцеёвой: Аура. Премію дїстав Николай Ксеняк за переклад Езоповых баёк зо словацького языка од авторів Іґнаца Байзу і Йонаша Заборского.

Не менше значіня про русиньску літературу мать і Премія Александра Духновіча, котру удїлює Карпаторусиньскый научный центер в Осцалї а є спонзорована презідентом Світовой академії русиньской културы Штефаном Чепом із Америкы, котра ся удїлює на русиньскій меджінароднїй сценї за красну літературу од року 1997. Із русиньскых авторів в Словакії были оцїнены авторы: Марія Мальцовска - 1999 рік, Штефан Сухый - 2000 рік і Николай Ксеняк в року 2003.

Пореволучны зміны внесли до літературного жывота Русинів новы писательскы мена. Попри сучасных авторах, пишучіх народно-бісідным языком і штілом (А. Галчакова, Н. Ксеняк, Ю. Матяшовска, Ю. Харітун...) або тых, што ся кінцём 90-тых років 20. стороча переорьєнтовали з україньского языка на кодіфікованый русиньскый язык (Ш. Сухый, М. Мальцовска), ся в русиньскій літературї появили і цалком новы мена писателів, поетів і перекладателів не лем з рядів старшой (М. Павук, Ш. Смолей, О. Кудзей...), але і молодшой ґенерації (П. Яльч, П. Тірко, М. Лацова-Гупцеёва, З. Галямова, М. Гомолёва, П. Ґайдош...). Головно многы молоды авторы пробовали наперед писати по словацькы, но нескорше перешли на поетічный русиньскый якык. Бо як пише в літературнїм алманаху М. Сісак: „Каждый оріґіналный шорик, каждый новый стишок є в контекстї русиньской літературы новумом, новым словом. Ту ся границї не кладуть, вшытко залежыть лем од інвенцїї смілости молодого поета“ (Хома, 2006, 5).

Русиньска література по року 1989 ся зачала розвивати в дакількых тематічных напрямах. 1. Свою традіцію стала продовжовати такзвана народно-будительска література, котра навязовала на будительску тематіку творів Духновіча і писателів народовців з часїв романтізму.  2. Далшов групов были поеты і писателї, котры выходили з устной народной творчости і продовжовали інсітну традіцію русиньской літературы. Тематіку і штруктуру їх творів детерміновали русиньскы піснї і звыкы, історічны подїї, леґенды, устне переданя і фолклор. 3. Особітно ся вышпеціфіковала література зо сельсков тематіков. Объектом зображованя поетів і писателів быв вонкайшый і внутрішнїй світ Русинів, їх історія і сучасность. 4. В послїднїх роках мож слїдовати тенденції образной, метафорічно насыченой поезії з найрізнїшов тематіков тіпічнов про аванґардны пруды сучасной модерной літературы. 5. Окреме значіня в сучаснїй русиньскій літературї мать література про дїтей і молодеж.

Окремов капітолов в русиньскій літературї є перекладова література (бісідуєме ту о поетічных перекладах красной літературы), котрій ся у нас дарить головно в послїднїх роках а квалітатівно ю мож сміло порівнати із перекладами до хоцькотрого европского языка. В перекладовій літературї ся сформовали головно три напрямы: 1. Переклад церьковнославяньскых церьковных текстів і богослужобной літературы до русиньского языка; 2. Переклад поезії і прозы з різной чуджоязычной літературы; 3. Переклад драматічного тексту, котрый є урченый про театер і розгласове высыланя.

Другово є в русиньскій літературї в найвекшій мірї заступлена поезія, свідчіть о тїм і кількость выдаваных поетічных творів. На зачатку 90-ых років 20. стороча в поезії видно евфорію зо слободы, надїю на піднятя русиньского руху.  Поезія в тїм часї мать силный будительскый характер, навязує на поетічну традіцію поезії Духновіча і іншых поетів-будителів 19. стороча. У многых авторів домінує тематіка нарїканя над тяжков русиньсков долёв. Тота тенденція ся в русиньскій літературї утримала до теперь. Таков є поезія головно старшой ґенерації поетів, як наприклад Штефана Смолея, Анны Галчаковой, Анны Галґашовой, Николая Гвозду, но належать ту і дакотры віршы Еміла Цапцару, Михала Павука, Н. Ксеняка і іншых. В 2005 роцї вышла в книжнїй подобі збірка віршів Штефана Смолея Не ганьб ся Русине! Обсягом збіркы суть патріотічны віршы з будительсков тематіков, котры суть роздїлены на дві части. Перша часть ся называть Русиньскы молитвы а друга Вдяка матерї. Віршы суть насякнуты мотівами молитвы і мають счасти баладічный характер. Книжно выдав свої віршы і Николай Гвозда в 2006 роцї під назвов: Сповідь Русина. В ёго збірцї поезії находиме народно-патріотічны віршы, як напр.: Родный край, Голос Русина, Правый Русин, Будьте на них горды і іншы.

З народного жывота, піснёвого і календарьно-обрядового фолклору і русиньской народной културы выходить часть русиньской літературы, котра вытворює в днешнїх померох традіцію інсітной русиньской поезії. Тоты віршы ся силно вяжуть на русиньску піснёву творчость, о чім свідчіть і баладічность стихів наповнена образами красоты природы або образами жывота сельскых людей. Тематічно авторы найчастїше зображують тяжкый жывот Русина в Карпатах, або оспівують родный край а домінують ту народны піснёвы мотівы. До той ґрупы мож задїлити як творы старшых поетів: Михал Павук, Еміл Цапцара, Анна Галґашова, Юстина Матяшовска, Николай Гвозда, і часть творів Штефана Смолея, Анны Галчаковой і іншых, так і творы молодых поетів як Петро Яльч цї Павел Тірко. Як уваджать В. Хома: „Концепцію і штруктуру їх творів детерміновали русиньскы звыкы і обычаї, історічны подїї, топонімія і фолклор“ (Хома, 2005, c. 124). Книжно была тота поезія публікована в збірках поезії Муза спід Карпат (1996) і Тернёва Ружа (2002). Переважна часть той поезії є писана народно-бісідным русиньскым языком. Треба повісти, же покы іде о квантіту цї поетів, або їх творів, тота часть русиньской поезії є закы найбогатша.

Вышпеціфіковала ся і гуморістічно-сатірічна поезія тематічно головно зо жывота чоловіка на селї, навязуюча на традіцію леґенд, приповідок і баёк, но є урчена переважно про дорослого чітателя. Ку такым поетам належыть Осиф Кудзей. Осиф Кудзей запов­нять місце десь на граніцї меджі авторами народной, народно-будительской і гуморістічно-сатірічной поезії писаной простым, народно-бісідным штілом. Но ёго поезія є навецей інтелектуална і гуморістічна з надыхом острой сатіры а лем барз тяжко бы сьме єй могли задїлити до інсітной русиньской літературы. Поетічны творы Осифа Кудзея зачали выходити спочатку в Народных новинках, в часописах Русин, Благовістник і Артос і в русиньскых календарях а аж в 2007 р. вышли ёго творы в книжнїй подобі в збірцї Мудрость жывота.

Подобну сатірічно-гуморістічну атмосферу поучного і забавного характеру несе в собі і проза Марії Ґіровой. Є повна веселости і гумору, часто попереплїтана народныма традіціями і піснями, описує реаліту русиньского мікросвіта з ёго каждоденныма радостями, старостями і тіпічнов русиньсков менталітов і културов, котра ся од давных часїв формовала на селах. Авторка публікує в русиньскых календарях і в пресі.

Особітно ся в русиньскій літературї вышпеціфіковала проза зо сельсков тематіков, де объектом зображованя поетів і писателів быв вонкайшый і внутрішнїй світ простых людей - Русинів, їх історія і сучасность.

Зо жывота чоловіка на селї наберать іншпірацію і далшый русиньскый писатель Николай Ксеняк. Ёго проза є поглядом до жывота чоловіка жыючого в часах 20. стороча. Авторова проза є часто рефлексіёв ёго дїтиньства і простору, в котрім вырастав. Векша часть ёго творів суть курты повіданя зо жывота майстрів дротарів, споминаня на давны часы. Объектом зображіня автора суть просты люде зо села, їх робота, їх радости, пережываня, но і їх траплїня і біды. Ёго повіданя вышли і книжно  в 1994 роцї під назвов О камюньскых майстрах а в р. 2002 му вышла далша книжка Як біда Русинів з дому выганяла.

 Тяжкый жывот Русинів, описує і тройтомовый роман Василя Петровая Русины (1993 – 94), котрый своїм обсягом захоплює часовый період од кінця 19. стороча до скінчіня другой світовой войны в 1945 роцї. Роман описує не лем історічны факты, но  є то і родинна саґа. Соціално-псіхолоґічный роман є поглядом до жывота родины Кермешовых. Образ жывота родины є сімболіков цілкового господарьского жывота на селї в лабірьскім реґіоні в меджівойновых часах. Роман быв выданый в роках 1993 – 94 по російскы а в роцї 1994 вышов ёго першый том в русиньскім языку.

Юрко Харітун є далшым з русиньскых писателів. Перед вступом до літературы ся інтересовав зберанём фолклору про дїтей: колысковых співанок, гаданок, гер і др. До русиньской літературы вступив збірков віршів Гуслї з явора (1995). Часть віршів із той збіркы є наповнена мотівами жалю і наріканя поета одорваного од родного краю (што выходить з автобіоґрафічного факту, же автор жыє в містї Кежмарок, мімо русиньской комуніты). Но головнов тематіков лірікы автора є любовна поезія  часто попереплїтана легкым еротічным присмаком.

Марія Мальцовска належыть к малїй грудцї русиньскых писателів, котрых писательскы творчость сістематічна. Авторка свої першы творы (Юльчіна майна, Поточіна) выдала в україньскім языку іщі до року 1989, но по Баршановій револуції стала писати кодіфікованым русиньскым языком. Цїла єй творчость была все заміряна на жывот простого маленького чоловіка. На  ёго пережываня, радости і болячкы. Централным в єй прозї є жывот на селї (в малїм русиньскім мікросвітї), де і в днешнїм часі на підперек модернїй добі панують традіції, предсудкы, ворожкы, што вытворює острый контраст з реалітов модерного світа а часто і зо здравов лоґіков. Проза Марії Мальцовской є кроніка емотівных і  вызначных дїїв зо жывота, котры она сама пережывать, видить і поетічно перетворює на свій способ. Перша книжка авторкы писана по русиньскы была Манна і оскомина (1995). Книжка Під русиньскым небом (1989) принесла до русиньской літературы біоґрафічный жанер. В нїй ся переплїтають біоґрафічны факты  з белетрістичныма пасажами. За тоту прозу была авторка оцінена Преміёв А. Духновіча за русиньску літературу.  Далшым книжным твором авторкы є зборник куртых проз Русиньскы арабескы (2002). Закы послїднёв книгов М. Мальцовской є Зелена фатаморґана (2007). Композіціов, остротов сюжета, глубокым драматізмом, граничным із траґізмом, свойскым поглядом до глубины людьского жывота, авторка доказала, же є майстром прозаїчного жанру в русиньскій літературї.

Окремов частёв творчости Марії Мальцовской є література про дїтей і молодеж. Ку літературї, котра є урчена дїтям, належыть книга приповідок Приповідкова лучка.

Подобно, як М. Мальцовска, і Штефан Сухый зачав писати першы свої творы по україньскы (збіркы Гірська вишня, 1982, і Сонячна композиція, 1987), а як русиньскый автор ся выкрішталізовав в часах Баршановой револуції по 1989 року. По русиньскы выдав книжны тітулы  Русиньскый співник (1994), Енді сідать на машыну вічности (1995), Аспірін (2006), выпробовав свої творивы силы в области гуморістічной прозы Як Руснакы релаксують (1997), удомашнив в нашій літературї драматічный жанер радіогры (Добра вода, Склероза, Рулета, Хлїб душы отця Александра, Владыка або добрый ученик Хріста), є драматічным автором (Выбраны урывкы із Старой і Новой Заповіди), але ай творцём поезії про дїтей Азбукарня (2004) і Слон на Кычарї (2007). В роцї 2000 быв за свою літературну творчость оціненый Преміёв Александра Духновіча за русиньску літературу.  Творчость Штефана Сухого є автентічна і оріґінална а проявлює ся в найрізнїшых формах і жанрах. Автор є творьцём гуморістічной прозы, драмы, але і поезії, враховано поезії про дїтей. У автора домінують філозофічны темы людьской екзістенції, любви, природы, но не суть му чуджі ани народны темы. Автор в першім рядї глядать новы формы про зображіня колобігу людьского жывота. Сам автор о своїх творах гварить: „Є в тім фалатча дїтиньскости, але така марнива є часовость людьского жывота. Вера, вера, суть то праві они, дві дамы нашой екзістенції – любов і смерть, што нам кладуть вінцї раз на голову, а раз на хрест. І я не інакшый як другы. Думам на обидві.“ (з інтервію із писателём на www.rusynacademy.sk). В році 1994 выдавать свою першу збірку віршів писану по русиньскы Русиньскый співник. Збірка є не прямым діялоґом автора зо жывотом і смертёв. Філозофічно-рефлексівнов а з части і природнов ліріков є і ёго далша збірка віршів Енді сідать на машыну вічности (1995). Тора збірка віршів є попереплїтана мотівами-образами найвызначнїшых етап жывота світознамого маляря поп-арту Енді Варгола. Ёго закы послїднёв книгов поезії є збірка Аспірін (2006). Тота збірка є кус експеріментална, є компонована як мозайка слов, образів, наповнена емоціями і попереплїтана словныма каламбурами. Каждый стих є малым мініятурным образом.

З прозы автор выдав єден книжный тітул Як Руснакы релаксують (1997). Є то зборник гуморістічных росповідань. Цїлый зборник є єдным великым ехом, котре є одразом соціалістічного жывота в нашім реґіонї,  но і наслїдным одразом жывота першых років по Баршановій револуцїї.

Спомеджі драматічных творів треба спомянути ёго траґікомедію Выбраны урывкы із Старой і Новой Заповіди. Дїй є сітуованый до часу Словацького штату (1939 – 45) до простору русиньско-жыдовского, з котрого выходить цїла заплетка драмы.

З области літературы про дїтей і молодеж автор выдав дві книгы поезії Азбукарня (2004) і Слон на Кычарї (2007). Збіркы суть гравов, веселов і фаребнов поезіёв як про дїтей, так і про дорослого чітателя.

Автором експеріменталной русиньской поєзії є і Михал Быцко. В року 2007 вышла маленька книжочка ёго поезії Тихомір зо жывота, писана счасти по словацькы а счасти по русиньскы. Ёго белетрістічны творы суть поглядом автора-маляря, што є про русиньске пониманя літературы дость нетіпічне.

Автором, котрого поезія є добрї знама не лем в кругах русиньской, но і словацькой і російской літературы, є Валерій Купка. Свої віршы пише по російскы а сам їх перекладать до русиньского і словацького языків. В словацькім языку вышли штирі ёго збіркы віршів Непостоянность (1994), Муха в уху (1997), Ліза тихша як монастырь (2000), Скоморошины (1996). Ёго поетічна збірка, котра вышла в русиньскім языку Дом без світла (2004), обсягує віршы зо вшыткых ёго дотеперь выданых ціклїв. Збірка є мозайков філозофічных віршів зо жывота і о жывотї, попереплїтана образами природы і атмосферов духовна. Найвекше майстровство автора – схопность затримати у віршах час, способность захопити трепетавость моменту і думкы – ся проявлять в цїлій ёго поезії. Видить ся, як кебы самы стихы місцями бісідовали з чітателём і выпоминали, же в днешнїм модернїм світї чоловік не мать час на красоту, не мать час думати, не мать час смотрити коло себе. Ёго поезія є поезія, котру чітатель видить, чує, поезія повна фарев, звуків, образів, сімболів і метафор. Є то поезія образна, сімболічна, наповнена духовнов енерґіёв і дінаміков. Автор майстровскы нараблять зо словом і думков а ёго віршы суть лаконічны і композічно чісты.   

Талантливов русиньсков поетков є молода авторка Мірослава Лацова-Гупцеёва, котра в краснїй літературї лем недавно дебутовала збірков віршів Аура (2006). Є то не велика книжочка, но є наповнена дінаміков а енерґіёв. Авторка лірічно выкреслює образ жывота молодого чоловіка, котрый глядать сам себе в контрастнїй реалітї модерного світа. Лірічный субъект упадать до конфлікту меджі своїм внутрішнїм світом і реалітов околитого світа. В своїй ліріцї авторка барз шыковнї нараблять зо словом і ёго скрытыма значінями. Аплікує техніку вольного вірша попереплїтану рідкыма рімованыма стихами.

Молодов авторков драматічного жанру є Зузана Галямова. І кідь єй дебутова драма Непослушный Юрко, до теперь не была выдана в книжнїй подобі, мала в роцї 2007 великый успіх на сценї Театру Александра Духновіча. Авторкіна драматічна творчость ся централізує на приповідковый драматічный жанер, в котрім сі найдуть своє не лем дїти, но і дорослы.

Покы іде о перекладову літературу, найвекшу часть занимать переклад церьковнославяньскых церьковных текстів і богослужобной літературы до русиньского языка. Самособов, не є то переклад чісто белетрістічный, і кідь собі жадать творивість перекладателя, бо тот переклад мусить быти адекватный і еквівалентный не лем тексту оріґіналу, но мусить ся тримати і наукы церкві і єй доґматікы. Перекладами євангелій і богослужобных текстів ся уж рокы занимать Франтїшек Крайняк, котрый до днешнёго дня переложыв Євангелія на недїлї і свята цїлого року і Апостолы на недїлї і свята цїлого року (1999), Євангеліє од святого Йоана (2003), выдав Малый ґрекокатолицькый катехізм про русиньскы дїти (1992).

Окреме місце в русиньскій літературї мать переклад поезії і прозы з різной чуджоязычной літературы.  В найвекшім чіслї є белетрія перекладана зо словацького і російского а з часу на час ся появить і переклад з україньского языка. Перекладають ся як великаны російской і словацькой класікы, так і сучасны, модерны авторы. В не меншій мірї ся перекладать поезія і проза про дїтей і молодеж. Перекладовы творы ся публікують переважно в Русиньскім літературнім алманаху а в меншій мірї і в Народных новинках. До кругу русиньскых перекладателів належать головно писателї середнёй і молодшой ґенерації, як Штефан Сухый, Николай Ксеняк, Мирон Сисак, Ярослав Сисак, Яна Трущінска-Сива, Ленка Гарвілякова, Алена Блыхова.

З актівным перекладом драмы до русиньского языка зачав по року 1998 Василь Турок, котрый быв драматурґом і перекладателём Театру Александра Духновіча. З ёго рук вышло много квалітных перекладів світовой драматічной літературы, враховано Шейкспірового Гамлета, Чехового Дядя Ваню, Камусового Каліґулу і многых іншых. В днешнїй добі ся перекладу драматічных творів (головно про ТАД) венує Валерій Купка, з рук котрого вышли про русиньску културу цінны переклады російской класікы Ґоґоля, Ґорького і другых авторів російскых, словацькых і ческых.

Перекладу красной літературы ся у нас дарить головно в послїднїх роках, о чім свідчать дві Премії Александра Павловіча за переклад, котры удїлив в роках 2004 i 2006 Літературный Фонд. Як конштатує Мірон Сисак: „Бодай бы ся так успішно як переклад розвивала і цїла русиньска література“ (Сисак, 2006, 6).

Література:

Гіряк, Михайло – Зозуляк, Александер. Русиньскый народный календарь на рік 2001. Пряшів, 2000, с. 246.

Ільченко, Лариса. Бібліоґрафія русиньскоязычных выдань: 1989 – 2004. Ужгород, 2007, с. 80.

Хома, Василь – Хомова, Марія. Оброджіня Русинів. Пряшів, 2004, с. 224.

Сисак, М.: На марґо русиньской творчости. Іn: Русиньскый літературный алманах на рік 2006. Ed.: Хома, Василь. Пряшів, 2006, с. 152.

Хома, Василь. Русиньскый літературный алманах на рік 2004. Пряшів, 2004, с. 130.

Хома, Василь. Русиньскый літературный алманах на рік 2005. Пряшів, 2005, с. 156.

Хома, Василь. Русиньскый літературный алманах на рік 2006. Пряшів, 2006, с. 152.

Хома, Василь. Русиньскый літературный алманах на рік 2007. Пряшів, 2007, с. 150.

http://www.rusynacademy.sk [21. 7. 2008].

Tendencie rozvoja rusínskej literatúry na Slovensku po roku 1989

V našom článku sme sa usilovali podať čo najucelenejší obraz rusínskej beletristickej tvorby po roku 1989. Pokúsili sme sa stručne popísať a klasifikovať základné vývojové tendencie súčasnej krásnej literatúry písanej v rusínskom jazyku. Sústredili sme sa predovšetkým na tematický vývoj pôvodnej rusínskej literatúry v tvorbe konkrétnych autorov, pričom sme sa usilovali  obsiahnuť všetky základné druhy a žánre krásnej literatúry. Našej pozornosti sa však nevyhla ani prekladová literatúra v rusínskom jazyku, ako aj periodiká, na stránkach ktorých sa rusínska pôvodná a prekladová literatúra publikuje.